Історія офісу компанії «ВІТЕРРА»

Офіс групи компаній «Вітерра» розташований у двоповерховому особняку, побудованому в історичному центрі міста Миколаєва, на вулиці імені Адмірала Макарова (до революції – вул. Католицькій).

fasad_viterra_2

 

У цих кварталах у другій половині ХІХ – початку ХХ ст. почалося активне спорудження будинків, які зараз передають історичний вигляд нашого міста. Звичайно, ці будівлі зводилися тими, хто мав достатні фінансові ресурси і поважне становище в суспільстві. Продовжуючи давні традиції, при проведенні в 2015 році ремонтно-відновлювальних робіт ми прагнули зберегти історичну самобутність фасаду та конструктивних елементів будинку.

viterra_hom_1

Як видно з наведеної історичної довідки, протягом 80-ти років у цьому будинку знаходилась дитяча лікарня, яка прийняла за цей час тисячі дітей. У подальшому будинок був приватизований та орендований комерційним банком і політичною організацією. Так тривало до 2013 року. Після виїзду орендарів власники приміщень припинили його підтримку і, вимкнувши опалення, практично довели будинок до аварійного стану.

viterra_hom_3

Саме в такому стані він був нами придбаний на початку 2015 року. Одразу після придбання ми розпочали ремонтно-відновлювальні та реставраційні роботи, які вдалося провести в короткі терміни. Протягом 6-ти місяців численні ремонтно-будівельні бригади буквально боролися за виживання історичного будинку та збереження його на карті Миколаєва. Шар за шаром знімаючи все, що було привнесено в цей об’єкт після його спорудження, ми відкривали архітектуру та інтер’єри, які створювалися за задумом перших власників. Це і різьблення по каменю, і ліпнина, і складна кладка. Звичайно, час невблаганний і відновити вдалося далеко не все, але ми сподіваємося, що в тому вигляді, у якому будинок постав перед очима сучасників, він здатний передати вигляд міста початку ХХ-го століття. З вересня 2015 року будинок заселили нові мешканці – колективи підприємств, що входять до складу групи компаній «Вітерра». Розуміючи всю важливість збереження історії будинку та його перших власників, ми звернулися до міського краєзнавчого музею з проханням провести архівне дослідження. Саме його результати дозволили нам з’ясувати, що будівельником особняка був наш колега – успішний миколаївський купець П. М. Стоянов.

Вважаємо символічним той факт, що через сто років після смерті цієї видатної людини, яка була здатна поєднувати видатний комерційний талант з активною громадянською позицією, ми – люди, які займаються сучасною комерцією, опинилися в його будинку та продовжуємо славні купецькі традиції.

Додаємо копію отриманої нами історичної довідки і сподіваємося, що імена згаданих у ній людей не будуть забуті нащадками.

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

 Об’єкт: Двоповерховий особняк, який знаходиться на вулиці Адмірала Макарова, 40, місто Миколаїв (історична назва вулиці – Католицька, 32. Одеська частина, квартал 48).

Значна частина кварталу, у якому розташований Об’єкт, тривалий час перебувала у володінні статського радника Івана Петровича Кашнєва, управителя канцелярії Головного командира Чорноморського флоту і його численних спадкоємців.

Потім цією ділянкою володів грецький підданий, датський віце-консул у Миколаєві – Микола Стоматьєвич Сербос.

У 1888 році продав його особистому почесному громадянину, миколаївському купцеві 2 гільдії П. М. Стоянову (на фото).

stoyanovПавло Михайлович Стоянов (1848 – 01.02.1913, Миколаїв), із купців, отримав домашнє виховання. З 02.02.1896 р. – молодший маклер миколаївського біржового комітету. 1888 – 1913 рр. – гласний миколаївської міської думи. У цій якості обирався членом численних комісій і комітетів: із замощення і казарменої, щодо відведення землі біля Шлагбаума, оподаткування торгово-промислових підприємств, ревізійної (із перевірки міського ломбарду), завідувачем військово-кінською ділянкою (з мобілізації коней у разі війни); представником від платників миколаївського 3-го міського присутствія щодо державного податку з нерухомого майна. З 1893 року – торговий депутат Миколаєва, член комітету міського Громадського банку. З 1898 р. – член наглядового комітету Миколаївського міського кредитного товариства, депутат при огляді чинами державного контролю каси і комори Державного банку.

Член таких громадських організацій: Товариства Червоного хреста (1892 р.), Товариства рятування на водах (1893 р.), Благодійного товариства, Товариства опікування недостатніми особами, які прагнуть до освіти (1894 р.).

Павло Михайлович був одружений на дочці новопразького міщанина Марії Петрівні Сорокіній. Мав дітей: Олександра (05.06.1883), Катерину (22.09.1884), Марію (16.07.1887), Олексія (26.02.1892), Миколу (03.12.1893).

На 1894 р. за П. М. Стояновим було записане таке нерухоме майно в Миколаєві:

  • двоповерховий будинок на Католицькій, 32 (кут Бульварної, з 1899 р. – Пушкінської) – місце розташування Об’єкта;
  • одноповерховий будинок на Католицькій, 54 (кут Соборної, будинок не зберігся);
  • численні магазини (склади) на вулицях 2-ій Слобідській, Заводській, Млинній.

Будинок по Католицькій, 32 побудований незабаром після придбання дворового місця – між 1888 і 1894 рр. Ділянку землі мав по Пушкінській,10 сажень (21,3 м), по Католицькій – 25 сажень (53,3).

Дата 1910 р. на фронтоні свідчить або про остаточне завершення будівельних робіт, або, найімовірніше, про перебудову (добудову) будинку в цьому році.

Після смерті Павла Михайловича будинок успадкував старший син – Олександр. Він навчався в Київському університеті на агронома-хіміка й захоплювався яхтовими гонками. Батько купив йому двійку «Дусю», а пізніше судно «Принада», побудоване англійською фірмою «Файєр і син»: 22 тонни водотоннажності, крейсер довжиною 15 м, шириною 3,3 м, парусністю 229 кв. м.

stoyanov_2Олександр Павлович Стоянов (на фото у формі по центру) був заступником командора яхт-клубу П. П. Юрицина з господарської частини, членом гоночної комісії, кандидатом у члени господарського відділення (а пізніше – розпорядником з господарської частини). Часто брав участь у гонках і на вітрильних, і на гребних суднах. У книзі з історії яхт-клубу так написано про О. П. Стоянова: «Одеські спортсмени, які прибули на ювілейні урочистості (10 років у 1897 р.) яхт-клубу, викликали на змагання з веслування четвірку миколаївських яхтсменів і програли. Одним із переможців був Олександр Стоянов. Він завоював звання кращого весляра сезону, неодноразово був близький до перемоги. В одній із гребних гонок О. П. Стоянов прийшов до фінішу на одну секунду пізніше від знаменитого О. Д. Квітки, іншого разу поступився не менш майстерному яхтсменові П. Р. Каракаєву. Перетинав він лінію фінішу й останнім. Траплялося це тоді, коли в гребних перегонах нарівні з чоловіками виявляли бажання брати участь і панянки. У таких випадках найгірший час показував Олександр Павлович. Перемагало його джентельменство. Був Стоянов також і видатним гімнастом, і чудовим фотографом».

У 1914 – 1917 рр. був виконавцем робіт технічного бюро на суднобудівному заводі. У 1916 р. його обрали до Союзу спортивних товариств міста. У 1919 – 1926 рр. був інструктором позавійськової підготовки при миколаївському військкоматі, головою водної секції спортивно-технічного комітету при Миколаївській окружній раді фізкультури. Секція проводила важливу роботу з розвитку вітрильного та гребного спорту. Працював на Чорноморському суднобудівному заводі, у 1949 р. з посади старшого інженера-хіміка пішов на пенсію. Але жив Олександр Петрович вже в будинку по Католицькій, 54 (та за іншими адресами), а двоповерховий особняк по Католицькій, 32 продав незабаром після смерті батька.

У 1915 р. домовласником був записаний Шмуйл-Лейба Беркович Векслер, купець, член Опікування єврейською богадільнею, власник торгових рядів на Базарній площі, нерухомості на вул. Привізна (нині – Дунаєва).

Після встановлення радянської влади в будинку розмістилася амбулаторія і приймальна палата лікарні «ОХМАТДИТ» (охорони материнства та дитинства) і надалі там розміщувалася дитяча лікарня.

Сусідами по 48 кварталу були такі домоволодіння: по Пушкінській, 12 – будинок (із мезоніном, зберігся) належав Михайлу Григоровичу Кенігсбергу, власнику водолікарні по В. Морський, 3/1, члену товариства лікарів.

Будинок на розі Католицької та Фалєєвської (Фалєєвська, 7/2, сучасний номер 17) – готель «Рено» (належала барону М. О. Рено), а потім домоволодіння М. І. Купермана. Будинок (Фалєєвська, 7/1, сучасний номер 15) у 1887 році був куплений віце-консулом Німеччини, Австро-Угорщини, Нідерландів Францем Івановичем Фрішеном. Він був засновником і головою правління Південно-Російського товариства плавучих елеваторів, директором-розпорядником миколаївської контори Санкт-Петербурзького міжнародного товариства навантажувальних засобів і складчинних приміщень. Після початку Першої світової війни виїхав до Німеччини.

До пам’яті попередника будь справедливий і шанобливий, інакше цей борг напевно віддадуть йому після тебе.

Френсіс Бекон – англійський філософ.

Francis_Bacon