Бункер для зерна

На перший погляд тема зберігання зерна проста й однозначна, проте деякі її аспекти потребують усебічного розгляду. Прикладом може бути бункер для зерна – поняття, яке трактується в різних джерелах по-різному.
По-перше, часто «бункер» і «силос» для зберігання ототожнюють, тоді як спеціалізовані довідники акцентують увагу на їх відмінності, принаймні щодо об’ємних характеристик – силос більший (детальніше – співвідношення висоти та діаметра, тобто більше/менше ніж 1,5, визначає тип конструкції).
По-друге, легко знаходимо інформацію про вентильовані бункери для зерна, що наводить на думку, що цей тип зерносховища підходить виключно для просушки (момент вельми важливий, оскільки зерно, вологість якого перевищує 20%, зберігається не більше від 3-х днів!). Насправді, це лише один з типів, у всьому різноманітті зараз розберемося:

  • 1. Оперативні – ємності, розташовані над/під зерноочисними машинами, сушарками; є частиною агрокомплексу, наприклад, елеватора; до цієї групи можна віднести й надвагові тимчасові сховища. Основна мета – бути проміжним етапом технологічного процесу, забезпечити безперебійність роботи обладнання, максимальну автономність, час зберігання – мінімальний.
  • 2. Бункер-накопичувач – для формування великих партій, оптимізації роботи технологічних ліній.
  • 3. Відпускні – для завантаження на авто-/залізничний/водний транспорт; сюди ж можна віднести бункер-перевантажувач, результат роботи якого – подальше транспортування продукту.

Критерії вибору бункера-зерносховища

Три розглянутих типи відрізняються низькою автономністю, виступаючи допоміжними елементами більшого підприємства.

Деякі бункерні сховища повністю самостійні, механізовані й використовуються під час тривалого зберігання, забезпечуючи для цього належні умови.

Причому власник, виходячи з особистих потреб і побажань, обирає конструктив за такими критеріями:

призначення:

прийом – зберігання – відвантаження (у різних комбінаціях, з будь-яким акцентом, найчастіше – для довготривалого зберігання власних запасів, інші операції – супутні);

час використання:

від годин (корпус і обладнання призначені для короткочасного зберігання) до декількох років (як показує практика – від моменту збору врожаю до наступного року з реалізацією надлишків протягом цього періоду);

тип:

відкритий/закритий (бункер позиціонують на ринку як тимчасове сховище, але доцільність зведення відкритої конструкції порушує питання, що стосуються захисту продукту від атмосферних опадів, птахів, гризунів);

розташування:

наземний (перевантажувальний/за типом складу), на опорах (для кращого відвантаження на транспорт);

форма перетину:

кругла/прямокутна;

матеріал:

переважно метал – листова сталь, алюміній, різні сплави;

місткість

(одиничної ємності – 35–50 т);

висота стін:

4–8,5 м (може досягати 26 м);

конструктивні особливості:

з конічним дном для саморозвантаження (тобто конусним, також називають перегорнутою пірамідою, що відсилає нас до стародавнього Єгипту, де зерно зберігали, причому доволі успішно), плоским зі шнеком;

форма даху:

плоска/конусна (до 30º);

кут нахилу підлоги (

(з конусним днищем): 45–65º.

Крім цього, у деяких випадках встановлюється: 1) потужна система вентилювання, представлена ​​вентиляторами, системою повітропроводу, повітророзподільними трубами, калорифером/холодильною установкою; 2) обладнання для контролю температури. Для кінцевого користувача важливе також додаткове оснащення вертикальними/горизонтальними сходами, огорожами, оглядовими люками.

Таким чином, бункер – одна/декілька оперативних зернових ємностей, переважно з верхнім завантаженням, нижнім вивантаженням, повністю механізованих, що доставляються в зібраному вигляді (середні розміри) або потребують монтажу на місці. На сучасному етапі зведення зерносховища може пройти в стислі терміни, оскільки на ринку достатньо пропозицій швидкомонтованих будівель, що мають в основі сталевий каркас, який доповнюється елементами огороджувальних конструкцій.

Добавить комментарий