Перевезення зернових культур

В умовах сучасного ринку, коли інтеграція й кооперація є обов’язковими механізмами, величезне значення приділяється транспортуванню та логістичному супроводу. Щоб продукт потрапив до кінцевого споживача, необхідне проходження декількох етапів. Стосовно зернових – це ефективна система вирощування, збору врожаю, а також його перевезення від товаровиробників до місць зберігання, переробки, експорту.

Сухогрузы

Суховантажі (на відміну від наливних і живності) представлені різновидами, затребуваними сільським господарством:
1) навалочні – значні обсяги речовин, які не потребують попереднього пакування (мінеральні добрива), іноді використовують як синонім до 2-го типу;
2) насипні – однорідні складові, що здатні до рухливості та вимагають спеціалізованих критих транспортних засобів (насіння, яра та озима пшениця, гречка, вика, висівки).
3) тарно-пакувальні – борошно, крупи, насіння каліброваної кукурудзи.
Крім того, необхідно враховувати видову типологію зернових вантажів: злаки (ячмінь, сорго, вико-овес), боби (квасоля, соя, горох), олійні (соняшник, льон), продукти переробки

Як бачимо, типові й видові характеристики продукції с/г різноманітні та вимагають дотримання правил і вимог – облік зовнішніх чинників, фізичних і хімічних властивостей, реакції на зміну температур та ін..

Перевезення зернових культур – процес, який включає технічні й організаційні компоненти:

  • попередню оцінку якості;
  • підбір транспорту;
  • логістичний супровід, інформування;
  • розробку оптимальних маршрутів;
  • гарантування швидкості та безпечності завантаження, доставки;
  • збереження цілості;
  • дотримання правил перевезення, нормативно-правової бази;
  • урахування взаємодії з навколишнім середовищем;
  • використання відповідної тари, навантажувальних механізмів.

Оцінка придатності зерна проводиться перед вантаженням за критеріями запах – смак – колір:
а) свіже;
б) залежане;
в) зіпсоване.
Лабораторне підтвердження кондиційності (з відповідними сертифікатами та дозволами) дає можливість подальшого просування продукту до споживача.

Ураховуючи географію перевезень і показники своєчасності, збереження, рентабельності, обирають 1) автомобільний, 2) залізничний або 3) річковий (морський) спосіб транспортування зернових.

Автомобільний

Автомобільний транспорт переважає у перевезеннях на короткі відстані, при малих і середніх обсягах продукції. В Україні, крім транспортних характеристик, значення мають дорожні, кліматичні та організаційні умови. Усе це враховують у логістичному відділі групи компаній «Вітерра», пропонуючи послуги з перевезення як вантажним транспортом власного автопарку, так і з залученням компаній-партнерів.

Парк грузовых транспортных средств

За вантажопідйомністю
– до 2-х т;
– 2–5 т;
– 5–8 т;
– 8 і більше;

За типом кузова
– бортові автомобілі;
– самоскиди;
– фургони;
– цистерни.

На пострадянському просторі найбільш поширені автомобілі вантажопідйомністю 2,1–5 т (35%), найменш – до 2-х т (12%), тоді як за кордоном переважає саме цей клас (60–75%).

Железнодорожные перевозки

Значні обсяги сільськогосподарської продукції – насипний вантаж, який перевозиться з/д транспортом (у вагонах-хоперах) і вимагає захисту від атмосферних опадів. Підбір пересувного складу здійснюється виходячи з властивостей зерна – сипучості, злежуваності, вологості, сорбційності, засміченості, усадки, щільності, теплопровідності і т. д. Обов’язкові умови для вагонів-зерновозів: забезпечення дихання зерна; можливість швидкого розвантаження; уникнення розсипання під час перевезення.

Річкове транспортування обмежене басейнами річок, морське включає можливість доставки на великі відстані. При перевезенні на суднах необхідно враховувати такі характеристики:
• гігроскопічність;
• пересипання в бік крену;
• здатність до зменшення m через «дихання»;
• сприйнятливість до сторонніх запахів;
• схильність до набухання під дією вологи.

Добавить комментарий