Втрати зерна при транспортуванні

Аграрії з нетерпінням чекають на врожай, зернотрейдери нарощують темпи, готуючись до літнього ривка, транспортники ввели в експлуатацію всі наявні рухомі склади. На старт, увага! Кожен учасник зернообігу в Україні зацікавлений у результаті, але не до всього можна підготуватися заздалегідь, не все вдається прорахувати. Наприклад, втрата зерна при транспортуванні – реальність, з якою потрібно миритися. Або не треба? Чи можна викорінити горезвісну «усипку, утечку, усушку, утруску»? Давайте розбиратися.

Перш за все – нормативно-правова база. За радянських часів усе намагалися регламентувати, контролювати. «Норми природного убутку…» для автотранспорту від 1986 р. встановлювали допустимі втрати: за безтарного перевезення (насипом) – 0,07, у тарі – 0,05%. Також зазначалися граничні показники, пов’язані з кілометражем:
– до 25 км – 0,04;
– 25–50 – 0,05;
– 50–100 – 0,07;
– кожні додаткові 100 км – 0,02.

Однак у 2017 р. серед 318 документів тієї епохи постанову було скасовано, залишилися «Правила перевезень автомобільним транспортом» (1998 р.), де фігурує цифра – 0,17% від загальної ваги.

Правила залізничних перевезень фіксують масштабніше число – 0,5%. Більшість вантажовласників вважає цю норму завищеною, що дозволяє навмисно спотворювати дані (напр., під час прийому на елеваторі).

Із цього випливає другий аспект – добросовісність працівників лабораторій, елеваторів, терміналів, транспортних компаній. Мова не про випадкову просипку зерна під час завантаження-вивантаження та більш-менш тривалої подорожі вибоїстими українськими дорогами. Загадкові втрати відбуваються в діапазоні ймовірних вагових відхилень – кількісні та якісні.

Зрозуміло, це обумовлюється різними технологіями взяття проб, похибками вагових комплексів (20–80 кг/автомобіль). Однак може бути пов’язане з політикою компанії – чесність, прозорість, орієнтованість на довгострокове партнерство або миттєва вигода, що межує з правопорушенням (причому, на думку експертів, досить значна – 1–2% від усього обороту зернових).

Нормативні втрати (з розрахунку природного убутку) не вважаються критичними й лягають на плечі власника вантажу, тим самим занижуючи вартість зерна. У цій ситуації можливе проведення незалежної експертизи, однак це скоріше виняток, ніж правило.

Ненормативні – перевищують зазначені показники, оскаржуються зі складанням акта недостачі.
Втрати, пов’язані з погіршенням якості продукту (при транспортуванні та зберіганні) – ще одне болюче питання. В ідеальних умовах зерно здатне зберігатися тривалий час з мінімальним зниженням якості (0,08–0,3% – річна витрата сухої речовини). Однак реальні умови зберігання не завжди відповідають стандартам, тому зерновласник повинен бути готовий до сукупних втрат 1–2% при транспортуванні та зберіганні (наприклад, на складі напольного зберігання). Звідки беруться ці цифри?

Основні показники якості зернового продукту – вологість (понад 15% взагалі не приймається для перевезення), сміттєва домішка. За наявними ДСТУ похибка вмісту сміття (1–2%) у пшениці 2-ого класу становить +/–0,6%, вологість +/–0,5%. При зберіганні від 3-х місяців до одного року (на елеваторах, складах, спеціалізованих майданчиках) пшениця втрачає в якості від 0,045 до 0,16%. Шляхом нехитрих обчислень отримуємо дані:
• 0,17 + 0,6 + 0,5 + 0,16 = 1,43% + до 80 кг на кожну машину – максимальні нормативні втрати при перевезенні автотранспортом і зберіганні до року;
• 1,76% – з/д транспортування.
Ось і виходимо на один-два відсотка убутку; за середньої ціни 5 500 грн/т отримуємо значну суму (яка може перевищувати вартість транспортування).

Рекомендації щодо мінімізації втрат

1. Уникати організаційних недоліків: підходити до процесу завантаження відповідально, готувати транспортний засіб (за перевезення насипом борти кузова нарощуються до 1 м, ущільнюються місця з’єднання бортів; перевага надається критим ТЗ, аби виключити вивітрювання, розпилювання).

2. Контролювати роботу лабораторій вантажовідправника й вантажоодержувача (наявність постійного негативного балансу – показник підтасування в межах природного убутку).

3. Співпрацювати з перевіреними перевізниками, які забезпечують цілісність вантажу на всьому шляху.

4. Зберігати зерно в обладнаних місцях, з мінімальним терміном (до трьох місяців на елеваторах мінус становитиме 0,045%, тарним складським способом – 0,04%).

Добавить комментарий